Професія від Бога

Класифікація вчителів

 «Учитель Всезнаючий»

Натхненний, захоплений, знаючий все і нічого достеменно. На уроці може розповідати про будь-що, а здобуття знань з предмета залишати репетиторам, батькам чи ,зрештою самим учням. Діти його обожнюють – за відчайдушність, за несподівані і не раховані оцінки для підняття, для посмішки, для… Його учні шумлять на уроці і в житті, мають смак до знань взагалі, але не до напруженої систематичної роботи, люблять  щось «вчудити» і свого чудернацького педагога.

 «Учитель-педант»

Все по поличкам. Кого опитати – записано, з ким поговорити – помічено, що задати – продумано і викладено. Суворий і справедливий. До інновацій ставиться спокійно. Все нове завше конспектує. Користується авторитетом, спокійний, діловитий, відповідальний. Дітям дає лише точні знання. Підтримує рівні і строгі стосунки з батьками учнів. До зборів готується, як і до уроків:точно, відповідально, об’єктивно.

 «Учитель-творець»

Знає дітей, готує з них учасників предметних конкурсів, разом з ними допізна засиджується в школі, захоплює своїм предметом. На відкритих уроках діти від душі вболівають за вчителя і намагаються виглядати гідно. Звідусіль привозить професійні новинки і впроваджує їх. Щороку пише нові конспекти уроків. З задоволенням ходить з дітьми на екскурсії і в походи, організовує наукову, пошукову, проектну діяльність учнів.

 «Учитель-мученик»

Щодня, щовечора страждає, готуючись до уроків, страждає від їх кількості, від безлічі вимог яким треба відповідати. Тягнеться до холодильника, телевізора і ліжка. Зранку тремтить в очікуванні перевірки, обіцяє собі стати зрештою зіркою педагогіки чи якоїсь іншої сфери людської діяльності і нарешті отримає гідну платню.

«Учитель-Метр»

Для кожної паралелі складає авторську освітню програму, тести, термінологічний диктант, навчальні ігри, розробляє систему технічних засобів, наочність: готує презентації, предметно-значимі проекти, створює власну систему мотивації до свого предмета. Навіть ті, хто не бажає вчитися, ставляться до нього з повагою. Гарною оцінкою пишаються і пам’ятають все життя.

 «Учитель-нігіліст»

Навчальний процес будує на самостійному пошуку інформації учнями. Задає багато, підручником не користується, невстигаючих зневажає, вимагає покарати, відрахувати іт.д. Планів не здає, класного керівництва не бере. Перед батьками учнів смакує їх недоліки і порушення, про успіхи – без оптимізму. Колективні свята ігнорує. Батьки прагнуть, щоб дитина вчилась саме в цього вчителя, що знання дає, порушувати дисципліну не дозволяє, його учні підтягуються, стають серйознішими.

 «Учитель-нарцис»

На уроках схожий на диригента чи співака: дослуховується тембру власного голосу, слідкує за своїми позами. На словах всіх підтримує. Не переймається роздумами про методичний супровід предмета, забуває ставити оцінки, з задоволенням пояснює новий матеріал, бо має нагоду продемонструвати себе. Від педагогічної праці його нудить.

Думки про вчителя

1.Професія від Бога одна - Вчитель. Всі решта - від вчителя.
2.Учитель не професія - це доля.
3.Учительська зарплата - це маленька винагорода за професійну шкідливість. А де ж сама зарплата?
4.Навіть у найпохмуріші часи учитель має залишатися оптимістом.
5.Вища мета вчителя - врятувати мрію учня.
6.Учитель нічого не виробляє, крім майбутнього.
7.Найважче для вчителя - вибрати собі нове життя після останнього для нього дзвоника.
8.Що б не придумали в Міністерстві - у клас заходить учитель.
9.Ніякі технології не змінять головного: учитель повинен заходити в клас з посмішкою і кожен урок починати по-новому.
10.Якщо ми хочемо, щоб учитель любив учня, необхідно, щоб хтось любив учителя!
11.Якщо вчитися потрібно для того, щоб добре жити, то всі вчителі - неуки.
12.Справжній учитель той, хто, знаючи старе, вчить новому.
13.Клас - це вже не стіл і лави, це місце, де повинна народжуватися думка, де один одного поважають і люблять. Ніякі технології, прилади та методи не замінять теплого слова, співчутливого погляду і дружнього рукостискання.
14.Чому не можна бути одночасно веселим, багатим, здоровим і вчителем!
15.У вчителя одна надія - учні.

Робота педагога: плюси і мінуси

✔До плюсів роботи відноситься її затребуваність. Також її можна назвати цікавою і корисною. Якщо вам подобається проводити час з дітьми, вчити їх і вчитися разом з ними, вам ця робота сподобається.
Маючи диплом педагога, ви зможете підробляти репетитором. Це один з найпоширеніших способів заробітку сьогодні. Навіть якщо ви з якоїсь причини залишитеся без роботи, репетиторство буде приносити гроші. А послуги репетитора затребувані - бажаючих достатньо.

Бувають ситуації, коли педагоги відправляються в поїздки разом з дітьми (на відпочинок, оздоровлення), беруть участь в екскурсіях. Тобто з'явиться можливість побувати в цікавих місцях, не витративши на це великі гроші.

✖Мінуси у даній професії також є, їх немало. До них відноситься невисока зарплатня (якщо мова йде про державні навчальні заклади). Якщо педагогу вдається потрапити в приватний заклад, у нього з'явиться можливість більше заробити.

Робота педагогом призводить до втоми. Доводиться постійно вести уроки, розмовляючи цілими днями, о це важко. Плюс до цього додаються різні заходи (відкриті уроки, конкурси, батьківські збори), що вимагають додаткової підготовки і часу. Специфіка професії така, що доводиться присвячувати себе їй повністю. Коли закінчуються заняття, педагог не забуває про них до наступного дня, а готується до наступних. Іншими словами, робота займає його особистий час.

Вважати, що у педагогів довша відпустка, помилково. Коли учні перебувають на канікулах, педагог повинен відвідувати навчальний заклад, де у нього є робота - привести в порядок класи, наприклад. До речі, оскільки педагог відносно вільний тільки влітку, то і відпустка його припадатиме на цю пору року. В інший час шанси відпочити мізерно малі. І навіть лікарняні видають педагогам рідко, оскільки їх відсутність гостро відчувається робочим колективом.

Робота педагогом здатна стати рутиною, тому вам доведеться шукати творчий підхід. Будь-урок стане цікавим, якщо провести його неординарно. Можна сказати, що любов ваших учнів та їх успішність багато в чому будуть залежати саме від вас. Тому важливо пам'ятати про свою відповідальність. Адже іноді діти відчувають відразу до предмета тільки через те, що не злюбили вчителя.

Педагоги, які мають певний досвід, стверджують, що їхня професія стала для них стилем життя. Це спосіб мислення, при якому стаєш другом і наставником для дітей. Якщо ви готові до цього, сміливо вибирайте даний шлях.

« Учителем не кожен може бути,

  Не кожне серце вміє говорить…

  Учитель лише той, хто вміє чути,

  Окрилити, навчити і любить.

  Тендітну душу ласкою зігріти

  І добротою ниву засівать,

  Безмежно, щиро цілий світ любити

  І дітям усього себе віддать.»

      Жартівлива притча про вчителя!

Коли народився новий учитель, до його колиски спустилися три феї.

І сказала перша фея: “Ти будеш вічно молодий, бо поруч з тобою завжди будуть діти.”

І сказала друга фея: “Ти будеш, гарний думками і душею, тому що немає шляхетнішого покликання дарувати своє серце дітям.”

І сказала третя фея: “Ти будеш, безсмертний, тому що ти продовжиш своє життя у своїх учнях.”

Але тут до колиски спустилася четверта фея, зла, і похмурим голосом проверещала: Але ти вічно будеш перевіряти зошити, робочий день твій буде 8 годин до обіду і 8 годин після, всі думки твої будуть в школі і тільки про школу і ніколи ти не заспокоїшся. Так що, вибирай, доки не пізно!

Вчитель: “Пізно, ця фея завжди з’являється занадто пізно, і ті вчителі, які вирішили пов’язати своє життя зі школою, з дітьми, ніколи не змінять цієї прекрасної професії.”

      Сучасна притча: Кращий вчитель

Батьки хотіли вибрати для сина кращого вчителя.

Вранці дід повів онука до школи. Коли дід і онук        увійшли на подвір'я, їх оточили діти.
- Який смішний старий, - засміявся один хлопчик.
- Гей, маленький товстун! - скорчив пику інший.
Діти кричали і скакали навколо діда й онука. Тут вчитель подзвонив у дзвіночок, оголошуючи початок уроку, і діти втекли.
Дідусь рішуче взяв онука за руку і вийшов на вулицю.
- Ура, я не піду в школу, - зрадів хлопчик.
- Підеш, але не в цю, - сердито відповів дід. - Я сам знайду тобі школу.

Дід відвів онука в свій будинок, доручив його турботам бабусі, а сам пішов шукати кращого вчителя.
Побачивши якусь школу, дід заходив у двір і чекав, коли вчитель відпустить дітей на перерву. У деяких школах діти не звертали на старого уваги, в інших - дражнили його. Дід мовчки повертався і йшов. Нарешті він увійшов в крихітний дворик маленької школи і втомлено притулився до огорожі. Пролунав дзвінок, і діти висипали на подвір'я.
- Дідусю, вам погано, принести води? - Почувся голосок.
- У нас у дворі є лавка, сідайте, будь ласка. - запропонував один хлопчик.
- Хочете, я покличу вчителя? - Запитала інша дитина.
Незабаром у двір вийшов молодий учитель.
Дід привітався і сказав:
- Нарешті я знайшов кращу школу для мого онука.
- Ви помиляєтеся, дідусю, наша школа - не найкраща. Вона маленька і тісна.
Старий не став сперечатися. Він про все домовився з учителем і пішов.
Увечері мама хлопчика запитали діда:
- Батьку, ви неграмотні. Чому ви думаєте, що знайшли кращого вчителя?
- По учнях дізнаються про вчителів... - відповів дід.

Чотири притчі про  мудрого вчителя 1.Завжди є чому ще навчити  або  Аркуш  паперу Учитель покликав своїх учнів і показав їм аркуш білого паперу. – Що ви тут бачите? – запитав Учитель. – Крапку, – відповів один. Всі інші учні закивали головами на знак того, що теж бачать крапку. – Подивіться уважно, – сказав Учитель. – Тут – чорна крапка, – сказав інший учень. – Ні! – заперечив третій учень, – тут маленька чорна крапка. Адже так? Всі інші учні закивали головами на знак згоди і подивилися на Учителя в очікуванні, що ж він скаже: – Шкода, що всі мої учні побачили тільки маленьку чорну крапку, і ніхто не помітив чистого білого аркуша … І додав, після довгої паузи: – Отже, мені є ще чому вас вчити.   2.Навіщо потрібен Учитель Одного разу до Великого Майстра прийшов молодий чоловік. У нього було всього лише одне запитання: «Я вже все вивчив і все знаю. Я прочитав багато книжок, сам можу виступати з лекціями. І всьому цьому я навчився сам, мені ніхто не допомагав. Тож дайте мені тоді відповідь  на моє запитання: чи потрібен мені Учитель?». Майстер розсміявся: «Приходь через пару днів, і ти отримаєш свою відповідь». Через кілька днів він все ж повернувся. Майстер вручив йому конверт і сказав: «Віднеси, будь ласка, цього листа в село, що знаходиться по той бік річки. На березі є човен, є човняр, він тебе переправить». Наступного дня юнак відправився на берег, знайшов човняра і сів у човен. Але коли вони відплили, він раптом згадав, що не розпитав про дорогу в село і власне не знає, як дістатися туди. Юнак поцікавився у човняра, але той теж не знав дороги. Довелося знову йти до Майстра, щоб дізнатися  про дорогу до цього села. І тоді Майстер сказав юнакові: «Це і є відповідь на твоє питання. У тебе є мета подорожі, є засіб, щоб досягти її, але ти не знаєш дороги, якою тобі потрібно йти. Ось причина, чому ти зупинився. Тобі знадобився провідник, який добре знає цей шлях. Мало мати знання. Щоб правильно ними скористатися, потрібен Учитель». 3.Порада Один учень запитав свого наставника-суфія: – Учителю, що б ти сказав, якби дізнався про моє падіння? – Підводься! – А наступного разу? – Знову підводься! – І скільки це може тривати – весь час падати і підводитися? – Падай і підводься, доки живий! Адже ті, хто впав і не підвівся, мертві. 4.Притча про трьох вчителів Бог обрав декількох синів людських, дав їм Вищі Знання і відправив, щоб вчити їх істині. Один під час зустрічі з людьми завжди сідав на висоту і спрямовував свій погляд поверх голів. Народ слухав його, але чимось холодним віяло від цієї людини. І начебто зрозумілим було вчення його, але воно не лягало на серце, і люди, послухавши, розходилися. І ходив учитель від селища до селища один, і ніхто не супроводжував його. Коли він приходив до людей, вони поспішали до нього, бажаючи почути Добру Новину, але після його бесід йшли з порожнім серцем, бо погляд не проникав у душу і не закріплював там сказане слово. Люди не вірили тому, хто відвертав від них очі. Другий учитель під час зустрічі з людьми завжди гордо заявляв, що він – бог, що він всесильний і всемогутній, що він може дати народу здоров’я, щастя і благополуччя, але за ним чомусь йшли тільки жадібні і корисливі люди. Третій їх брат був оточений завжди людьми, які з захопленням слухали його промови. Вони змінювалися під його поглядом, ставали чистішими і добрішими. Коли після довгого свого шляху посланці Бога прийшли до Всевишнього, один був у оточенні людей, а двоє інших – у цілковитій самоті. – Скажи, – звернулися двоє одиноких до Бога, – чому один удостоєний народної любові, а ми, які проповідують те ж вчення, були позбавлені її? І відповів Всевишній: – Справжній наставник не приховує свого обличчя, не відводить погляд від істот, які стоять нижче від нього, не возвеличує себе перед тими, хто прагне дорости до Божественних Висот. Той, хто з благоговінням ставиться до свого Божественного Начала, ніколи не буде ховати очей своїх від людей або випинати себе перед ними. Божественна Суть йде через зіниці до душ людських, тож істинний вчитель знає, що сила його – в погляді його. Навіть слова бувають безсилі, бо не всі розуміють сенс їх, але погляд – це та сила, рівної якій немає в світі.                     Про навчання Одного разу до старої, але дуже шанованої людини прийшов юнак і попросив дозволу займатися у нього. – Навіщо тобі це? – запитав старець. – Хочу стати сильним і непереможним.                                        – Тоді стань ним! Будь добрий з усіма, ввічливий і уважний.

   Доброта і ввічливість подарують тобі повагу інших. Твій дух стане чистим і добрим, а значить, сильним. Уважність допоможе тобі помічати найтонші зміни. Ти отримаєш можливість знайти вірний шлях, щоб уникнути конфлікту, а значить, виграти поєдинок, не вступаючи до нього. Якщо ж ти навчишся запобігати конфліктам, то станеш непереможним.

– Чому?
– Тому що тобі ні з ким буде битися.
Юнак пішов. Минуло чимало часу, перш ніж хлопець знову прийшов до мудреця.
– Що тобі потрібно? – Запитав старий.
– Я прийшов поцікавитися вашим здоров’ям і дізнатися, чи не потребуєте ви допомоги…
Старий усміхнувся:
– Що ти там хотів? Стати сильним і непереможним?. Добре, я навчу тебе цьому!

       Фініки. Або притча про переконливість.

 Ця притча про переконливість. І про чесність.
Мені подобається принцип, закладений в притчі,
який корисно пам’ятати вчителям, батькам, тренерам …
всім тим, хто працює з людьми, навчаючи або пояснюючи.

Одна жінка привела свого сина до мудреця і почала пояснювати свою проблему:                                                                                          – Мого хлопчика, мабуть, наврочили, – сказала вона. – Уявіть собі, він їсть тільки солодощі. Цукерки, печиво, варення, солодощі – і нічого іншого. Жодні вмовляння і покарання не допомагають. Що мені робити?

Старець лиш поглянув на хлопчика і промовив:                                        – Добра жінко, повертайся із сином додому. Приходьте завтра, я спробую вам допомогти. – А може сьогодні? Ми живемо дуже далеко звідси.

– Ні, сьогодні я не можу.

Наступного дня старець повів хлопчика до своєї кімнати і довго з ним розмовляв.

Дитина підбігла до матері і сказала:

– Я більше не буду їсти стільки солодощів!

Зраділа мати почала дякувати мудреця. Але потім запитала у нього:

– Вчора був особливий день? Чому Ви не поговорили з дитиною вчора?

– Добра жінко, – відказав мудрець. Вчора був звичайнісінький день. Але вчора я не міг переконливо сказати твоєму сину те, що сказав сьогодні. Тому що вчора я і сам з насолодою їв солодкі фініки. Як я міг переконувати твого сина не їсти солодощі, якщо сам того дня був ласуном?

        Мовчання – золото. Притча про плітки.

Учню не терпілося розказати Учителю плітки, які він почув на базарі.                                                                                                      
 — Почекай, — запинив його мудрець. — Як ти вважаєш, чи ця плітка правдива?                                                                                
— Не знаю. Може і правдива. А, може, і ні.

Тоді Учитель запитав:—Чи принесе вона кому-небудь користь?     
— Не впевнений. Яка з цього може бути користь?                             
— Вона смішна?                                                                                        
— Трохи смішна. Тільки от, чомусь, не радісна.                                   
 — Ну, от. Тоді навіщо мені її слухати? Краще помовчи.

Учень замислився і сказав:

— Ви праві, Учитель. Напевно, нема чого Вам її слухати. Та і нікому це слухати не треба. Дякую за урок!

Боротьба

В душі кожної людини йде одвічна боротьба,яка схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк – це добро,надія,гарні вчинки,любов до ближнього,вірність,віра. Другий вовк – це зло,брехня,ненависть,погані наші вчинки,егоїзм.
– Хто ж тоді перемагає в цій боротьбі?
– Завжди перемагає той звір,якого ти сам годуєш.

Про знання

Один молодий чоловік вирішив здобути Знання. Відтак він почав шукати Вчителя. Але не просто Вчителя,а досконалого Вчителя. Багато країн він обійшов,поки нарешті не зустрів людину,котра відповідала всім його критеріям.
Він схилився до його ніг і промовив:
– За всіма ознаками,ви – досконалий Учитель і я хочу у вас навчатися.
– Це неможливо, – відповів той.
– Чому?
– Справа в тому,що я шукаю досконалого учня.

Шлях

– Чи важкий шлях до просвітлення?
– Він і не важкий,і не легкий.
– Чому?
– Тому що нема ніякого шляху.
– Як же тоді дійти до цілі?
– Не потрібно нікуди йти. Це шлях без відстані. Припинити йти,і ти досягнеш цілі…

ВСЕ В ВАШИХ РУКАХ

Впіймавши метелика і сховавши його в долонях,двоє учнів прийшли до свого Вчителя і запитали:
– Живий метелик чи мертвий?
А перед тим вони домовились,що коли він відповість ‘’мертвий’’,то вони розкриють долоні і він вилетить,а коли скаже ‘’живий’’ – непомітно зімкнуть і він загине… Мудрий Учитель відповів:
– Все в ваших руках.

Сила бажання

Один юнак щоденно мучив мудреця запитанням: ‘’Як досягнути мудрості?’’ Тоді мудрецеві довелося відвести юнака до ріки і занурити у воду,незважаючи на його відчайдушний опір. Врешті-решт,давши юнакові можливість віддихатися,мудрець запитав його:
– Сину мій,чого ти хотів найбільше там під водою?
– Повітря! Повітря! Я хотів тільки повітря!
– А чи не віддав би ти перевагу багатству чи задоволенню,владі чи коханню?
– Ні,Господи,я хотів повітря і думав лише про повітря!
– Отож,запам’ятай,сину мій,якщо ти будеш прагнути мудрості з такою ж пристрастю,ти обов’язково досягнеш її!

Як змінити світ

Один із великих мудреців написав у своїй автобіографії:

“Коли я був юнаком, основою всіх моїх молитов було бажання змінити світ.

Я просив:

–         Господи,дай мені сили,щоби я міг змінити світ!

Мені все видавалося неправильним,несправедливим. Я був революціонером,я хотів змінити обличчя Землі.

Коли я подорослішав,я почав молитися так:

–         Змінити всю Землю – це,мабуть,забагато; життя тим часом вислизає з моїх рук. Минула половина,а я ще не змінив жодної людини. Через те дозволь,о Господи,змінити хоч би мою сім’ю!

А коли я зістарівся,то усвідомив,що навіть сім’я – це надто багато. До мене прийшла мудрість,і я зрозумів,що якщо мені поталанить змінити самого себе,цього буде достатньо. І відтоді я почав молитися так:

–         Господи,я все зрозумів,і тому хочу змінити тільки самого себе! Дозволь мені зробити це!

І тоді Бог відповів мені:

–         Тепер вже в тебе не залишилося часу. Саме з цього слід було розпочинати. Ти повинен був подумати про це на самому початку.

Лікарський вирок

Лікар подумав і вирішив, що прийшов час розповісти хворому, що знаходиться на лікуванні в шпиталі, всю правду. – Думаю, я повинен повідомити вам цю звістку: у вас дуже серйозна важка хвороба, і ви з малою часткою ймовірності зможете прожити більше двох днів. Напевно, вам потрібно залагодити деякі справи вдома.
Чи хочете ви бачити кого не будь?
– Так, – тремтячим від хвилювання й переляку голосом відповів пацієнт.
– Кого ж? – Запитав лікар.
– Іншого лікаря.

Земний шлях

Перед відправленням душі на землю, Бог покликав людину і сказав:
” Я відправляю тебе на землю. Тобі потрібно буде прожити важке життя, але я сподіваюся, що ти справишся і проживеш його гідно. Не забувай про мене, і я завжди буду поруч”.
Людина прожила важке, але довге і праведне життя. Прийшов його час і вона знову піднеслася на небеса. Коли вона знову зустрілася з Богом, Господь запитав людину, чи важко їй було.
– Так, дуже важко! – вигукнула людина.
– Але ти не забула мене, – відповів Господь,
– Дивися, от твоє життя бачиш? На карті йдуть два ланцюжки слідів? Я завжди йшов поруч з тобою.”
– Але Господи, дивися, коли мені було зовсім погано і важко, сліди тільки одні! Чому ж ти кидав мене в ці моменти?
– Дурний же ти, чоловіче, – зітхнув Творець.
– У ці хвилини я ніс тебе на руках.

Про дружбу

По довгій, кам’янистій, виснажливій дорозі йшла людина з собакою. Йшла вона собі йшла, втомилася, собака теж утомився. Раптом перед ними – оазис! Прекрасні ворота, за огорожею – музика, квіти, дзюркіт струмка, словом, відпочинок.

– Що це таке? – запитав мандрівник у вартового.
– Це рай, ти вже вмер, і тепер можеш ввійти і відпочити по-справжньому.
– А є там вода?
– Скільки завгодно: чисті фонтани, прохолодні басейни…
– А поїсти дадуть?
– Усе, що захочеш.
– Але з мною собака.
– Шкодую, але з собаками не можна. Його доведеться залишити тут.
І мандрівник пішов далі. Через якийсь час дорога привела його на ферму. Біля воріт теж сидів вартовий.
– Я хочу пити – попросив мандрівник.
– Заходи, у дворі є колодязь.
– А мій собака?
– Біля колодязя побачиш поїлку.
– А поїсти?
– Можу почастувати тебе вечерею.
– А собаці?
– Знайдеться кісточка.
– А що це за місце?
– Це рай.
– Як так? Сторож біля палацу неподалік сказав мені, що рай – там.
– Бреше він. Там пекло.
– Як же ви, у раю, це терпите?
– Це нам дуже корисно. До раю доходять тільки ті, хто не кидає своїх друзів.

Філіжанка  кави

Група випускників престижного вузу, успішних, що зробили чудову кар’єру, прийшли в гості до свого старого професора. Під час візиту розмова зайшла про роботу: випускники скаржилися на численні труднощі й життєві проблеми.
Запропонувавши своїм гостям каву, професор пішов на кухню і повернувся з кавником і тацею, заставленою різними чашками: порцеляновими, скляними, пластиковими, кришталевими. Одні були прості, інші дорогі.
Коли випускники розібрали чашки, професор сказав: – Зверніть увагу, що всі красиві чашки розібрали, тоді як прості і дешеві залишилися. І хоча це нормально для вас – хотіти тільки краще для себе, але це і є джерело ваших проблем та стресів. Зрозумійте, що чашка сама по собі не робить каву краще. Найчастіше вона просто дорожча, але іноді навіть приховує те, що ми п’ємо. Насправді, все, що ви хотіли, була просто кава, а не чашка. Але ви свідомо вибрали кращі чашки, а потім роздивлялися, кому яка чашка дісталася.
А тепер подумайте: життя – це кава, а робота, гроші, становище, суспільство – це чашки. Це всього лише інструменти для підтримання та змісту життя. Те, яку чашку ми маємо, не визначає і не змінює якості нашого життя. Іноді, концентруючись тільки на чашці, ми забуваємо насолодитися смаком самої кави.
Найбільш щасливі люди – це не ті, які мають все найкраще, але ті, які отримуюють все найкраще з того, що мають.

Притча про любов

Важко жила людина на Землі. Мало у нього було кохання і багато страждань. Після смерті людина потрапила в рай. Від чадного запаху райських квітів груди його наповнилася щастям, і людина вигукнув:
– Господи! У раю життя – це блаженство, але на Землі вона сповнена горя. Подаруй людям свої небесні квіти, щоб зменшилася їх горе.
– Мої квіти давно ростуть на Землі. Ангели називають їх небесної втіхою, а люди – любов’ю, – пролунав відповідь.
– Я думав, небесні квіти ростуть тільки в раю! – Здивувався чоловік.
І почув відповідь:
– Вони ростуть скрізь, де є любов.

Притча про життя

Учень запитав у свого духовного наставника:
– Учителю, допоможи мені! Я дуже хочу бути мудрою і успішною людиною. Але в мене не виходить!
Учитель вирішив проаналізувати ситуацію і навіть довідатися докладніше, де причина таких думок:
– Чому ти так вирішив? – запитав вчитель.
– Мені бракує у житті мудрості. Багато рішень, що їх приймаю, на жаль, виявляються не вірними. Ось, наприклад, місяць тому переді мною був вибір, куди поїхати відпочивати: в гори чи до моря.
– І що саме ти вибрав?
– Я поїхав в гори.
– Чудове рішення, – сказав вчитель.
– Я теж так думав, – зітхнув учень. – Але весь місяць мого відпочинку в горах йшов дощ. А мої друзі тим часом чудово відпочили біля моря. І чому я не поїхав з ними? І такі ситуації часто відбуваються у моєму житті, – продовжував учень. – Учитель, підкажи, як мені стати мудрішим?
Учитель подумав і відповів:
– Це дуже легко: просто повір у свій вибір!
Будь-яке рішення, яке ми приймаємо – правильне! Ти ж не знаєш, що могло б трапитись з тобою на морі. Можливо, ти б підхопив якусь хворобу і пролежав би весь відпочинок у ліжку. Все дуже відносно. У кожному випадку важливо завжди займати активну позицію і вчасно приймати хоч якесь рішення. Будь-яке рішення краще, ніж відсутність любого рішення! Ми ніколи не дізнаємося, на скільки кращою є та дорога, якою ми не пішли…

    
                Притча про мудрого вчителя
В. О. Сухомлинський
       Був учитель немічний та худий. Жилясті були руки його, і сумна мережа зморшок зборознила високе чоло. Але очі вчителя, коли він говорив, блищали світло і чисто, сила випромінювалася з них. Коли говорив учитель, неначе стіна розсувалася перед людьми, і хід сонця розумів його, і спів пташок, і ярість тварин, і життя будь-якої тварини на землі.
         І були в нього три учні. Молоді вони були та любили життя. Усе, що знав, передавав їм учитель. Коли прийшов час їм іти, він сказав: «Я навчав вас багато років. Ось шлях. Він веде до селища. Я вже старий і не піду з вами. До того ж я знаю кожний камінь цього шляху. Через три доби ви повернетесь до мене і розкажете, що саме знайшли в кінці шляху». Пройшло три доби.
        Прийшов перший учень. «Мене ласкаво зустріли,— сказав він, — називали мене вчителем, дивувалися моїм знанням, щедро пригощали в кожній хаті». «А якого кольору очі в дітей цього селища?» — спитав учитель. «Не знаю, — відповів учень,— бо в перший день я випив стільки прекрасного духмяного вина, що всі очі здавалися мені однаковими». «Повертайся в селище, — наказав старий, — ти ще зможеш оволодіти ремеслами, але вчителем ти не станеш ніколи».
         Повернувся до вчителя другий учень. «Я був вражений красою жінок у селищі, — промовив він, — проте є там одна краща за всіх у світі, я готовий до будь-якої жертви заради неї». І сказав тоді йому вчитель: «Ти будеш люблячим чоловіком, можливо, ти станеш гідним батьком, але вчителем ти не станеш ніколи».  
      І побачивши третього учня, спокійно дивився на нього вчитель, як дивляться люди, які вже дізналися про каміння шляху великого, на тих, хто лише вступає на цю путь.                                                              «Я дізнався, що діти бувають голодні, — вимовив юнак ледве чутно. —Я дізнався, як вони плачуть і як важко розкрити їхні серця. Біль і тривога оселилися в моїй душі. Я нічого не знаю. Я знову твій учень». Але обійнявши юнака, учитель сказав: «Ти вже не учень. Ти — учитель!»
                       Молитва вчителя
Господи! Ти, хто вчив нас, прости, що я вчу,
що ношу звання Учителя, як Ти носив.
Дай мені єдину любов — любов до школи.
Учителю, зроби моє старання постійним,
а розчарування — минущим.
Вирви з душі моєї бажання помсти,
яка все ще турбує мене, коли мене ранять.
Нехай не печалить мене нерозуміння,
не ранить безпам’ятність моїх учнів, яких я вчила.
Дай мені можливість виховати ученицю,
яка б пішла моїми стопами та продовжила б мою справу,
коли мене не буде.
Друже мій! Будь зі мною. Підтримай мене.
Часто, дуже часто поруч зі мною не було нікого, крім Тебе.
Дай мені простоту і дай мені глибину:
врятуй мій кожний урок від пустоти.
Дай мені сили позбавитись своїх переживань,
коли я ввійду вранці до класу.
Нехай моя рука буде легкою, коли я караю,
і ласкавою, коли я спрямовую.
Нехай мені болить, коли я караю.
Зроби так, щоб мою школу я перетворила на Храм Духовності.
Нехай порив мого ентузіазму зігріває моїх учнів…             
            Як образа впливає на людину      

Учень запитав учителя:                                                - Ти такий мудрий. Ти завжди в гарному настрої, ніколи не злишся. Допоможи і мені бути таким.

Учитель погодився і попросив учня принести картоплю і прозорий пакет.- Якщо ти на кого-небудь розсердишся і затаїси образу, - сказав учитель, - то візьми цю картоплю. З одного її боку напиши своє ім'я, з іншого - ім'я людини, з якою стався конфлікт, і поклади цю картоплю в пакет.

- І це все? - Здивовано запитав учень.

- Ні, - відповів учитель. Ти повинен завжди цей мішок носити з собою. І кожен раз, коли на кого-небудь образишся, додавати в нього картоплю. Учень погодився.

Минув якийсь час. Пакет учня поповнився ще кількома картошинами і став уже досить важким. Його дуже незручно було завжди носити з собою.

До того ж той картопля, яку він поклав на самому початку почала псуватися. Вона покрирась слизьким нальотом, деякя проросла, деяка зацвіла і став видавати різкий неприємний запах. Учень прийшов до вчителя і сказав: - Це вже неможливо носити з собою. По-перше, пакет занадто важкий, а по-друге, картопля зіпсувалась. Запропонуй щось інше.

Але вчитель відповів: - Теж саме відбувається і в тебе в душі. Коли ти на кого-небудь злишся, ображаєшся, то в тебе в душі з'являється важкий камінь. Просто ти це відразу не помічаєш. Потім каменів стає все більше.                                                                                                                      Вчинки перетворюються в звички, звички - в характер, який породжує смердючі пороки. І про цей вантаж дуже легко забути, адже він надто важкий, щоб носити його постійно з собою.

Любов до Бога через любов до ближнього

Один чоловік прийшов до великого учителя і сказав:
- Я хотів би полюбити Бога - покажи мені шлях!
Учитель відповів:
- Скажи мені спочатку, чи любив ти кого-небудь раніше?
Чоловік сказав:
- Я не цікавлюся мирськими справами - любов'ю і всім іншим. Я хочу прийти до Бога!
Учитель відповів йому:
- Подумай ще раз, будь ласка. Чи любив ти хоч одну жінку, хоч одну дитину, хоч кого-небудь?
Чоловік відповів:
- Я ж тобі казав: я людина релігії, я не звичайний мирянин, я нікого не люблю. Покажи мені шлях, як я можу прийти до Бога!
Учитель відповів:
- Тоді це не можливо,спочатку ти повинен кого-небудь полюбити. Це буде перша сходинка. Ти питаєш про останню сходинку, а сам не ступив на першу.

                Побач позитив

Якось старий китайський вчитель сказав своєму учневі:
- Будь ласка, гарненько оглянь цю кімнату і спробуй відзначити в ній все, що має коричневий колір.
Молодий чоловік озирнувся. У кімнаті було багато коричневих предметів: дерев'яні рами картин, диван, карниз для фіранок, парти, книжкові палітурки і ще безліч різних дрібниць.

- А тепер закрий очі і перерахуй всі предмети ... блакитного кольору, - попросив учитель.

Молодий чоловік розгубився:
- Але я нічого не помітив!

Тоді вчитель сказав:
- Відкрий очі. Подивися тільки, скільки тут блакитних речей.
Це було правдою: блакитна ваза, блакитні рамки фотографій, блакитний килим, блакитна сорочка старого вчителя. І вчитель сказав: - Подивися ж на всі ці втрачені предмети!

Учень відповів: - Але це ж хитрість! Адже я за вашою вказівкою шукав коричневі, а не блакитні предмети.

Учитель тихо зітхнув, а потім посміхнувся: - Саме це я й хотів тобі показати. Ти шукав і знаходив тільки кoричневий колір. Так само відбувається з тобою і в житті. Ти шукаєш і знаходиш тільки погане і пропускаєш хороше.

- Але мене завжди вчили, що слід очікувати найгіршого, і тоді ніколи не опинишся розчарованим. А якщо гірше не відбувається, то мене чекає приємний сюрприз. А якщо я завжди буду сподіватися на краще, то я лише піддам себе ризику розчарування.
-Упевненість в користі очікування гіршого змушує нас випускати з уваги все хороше, що відбувається в нашому житті. Якщо ти очікуєш гіршого, то обов'язково його й отримаєш. І навпаки.

Можна знайти таку точку зору, з якої кожне переживання матиме позитивне значення. З цієї хвилини ти будеш шукати у всьому і в кожному щось позитивне.